Пушкин и Маршак на мове
Русский язык для жителей Украины не является иностранным, как бы ни хотелось так считать нынешним украинским вождям. По генетической классификации – языки русский, украинский, белорусский, польский. и ряд других относятся к восточнославянской подгруппе славянской группы индоевропейской языковой семьи. Короче – истоки в санскрите!
А создатели славянской письменности Кирилл и Мефодий были греками.
Украина как страна появилась исторически недавно, в 1991 году. А до этого – Австро-Венгрия, Польша. Войны всякие. Окраинами (украйнами) с XII по XVII век именовали пограничные земли (у края) Руси. В Российской империи украинский язык назывался «малороссийское наречие русского языка». Национальное самосознание росло, «малорусский» заменили на «украинский». Украина, получившая собственную территорию, желает, конечно, выглядеть самостоятельно, отделить себя от русских и прочих наций.
Будут ли дети Украины знать Пушкина, Маршака, Гоголя и других русскоязычных поэтов и писателей только в переводе? Следует ли знакомить украинского читателя с русской литературой «в переводе с иностранного»? Может, вообще всё написанное на русском языке – изъять? Пусть учат мову, английский и немецкий.
Вот примеры переводов (тексты оригиналов не приводятся).
Украинский западенский поэт Иван Малкович переписал «Рассеянного с улицы Басейной» С. Я. Маршака на свой лад, в духе свидомой культуры, и издал под своим именем (кто не знает – Самуил Яковлевич Маршак был евреем. ).
Трамваєм тридцять третім
він їхав на вокзал
і двері відчинивши,
до водія сказав:
«Шановний
трам-тарам-пам-пам!
Я щось хотів
сказати вам.
Я сів не в той.
Мені. а-яй!
Трамзал негайно
на воквай. «
— Що за місто. Це Болехів,
Коломия чи Радехів?
Чемний голос відповів:
— То є славне місто Львів!
Тут він крикнув: «Що за жарти?!
Жартувати так не варто!
Вчора я у Львові сів,
А приїхав знов у Львів?!»
Я пам’ятник собi воздвиг нерукотворний,
Тропа народна там навiки пролягла,
Олександрiйськiй стовп, в гордливостi незборний,
Йому не досягне чола.
Про мене вiдголос пройде в Русi великiй,
I нарече мене всяк сущий в нiй язик,
I гордий внук слов’ян, i фiнн, i нинi дикий
Тунгус, i друг cтепiв калмик.
I довго буду тим я дорогий народу,
Що добрiсть у серцях пiснями викликав,
Що в мiй жорстокий вiк прославив я свободу
I за упалих обставав.
Виконуй божеське, о музо, повеління,
Огуди не страшись, вінця не вимагай,
Спокійна завжди будь на кривди й на хваління
І в спір із дурнем не вступай.
«У ЛУКОМОРЬЯ. » (на украинском языке) Пушкин А. С.
Украинский вариант «Лукоморья» Пушкина
Дубликаты не найдены
Про русалку как-то слишком категорично получилось.
Немецкий вариант Лукоморья
Grün an der Meerbucht ragt die Eiche,
Dran ich die goldene Kette weiß:
Man sagt, ein weiser Kater streiche
So tags als nachts an ihr im Kreis;
Wenn er nach rechts geht, schnurrt er Lieder,
Für links er schöne Märchen hat.
Dort gibt es Wunder immer wieder;
Die Nixen und im Wald den Schratt;
Auf ungebahntem Pfad die Schritte
Von manchem unbekannten Tier;
Auf Hühnerfüßchen eine Hütte
Steht ohne Fenster, ohne Tür;
In Wald und Tälern Geister hausen;
Wenn früh am Tag die Wogen brausen
Ans Ufer, sandig, leer und bleich,
Entsteigen dreißig Kampfgesellen
In langer Reih den klaren Wellen,
Ihr Ohm, der Meergreis, auch zugleich;
Den strengen König kann bezwingen
Ein Prinz dort wie von ungefähr;
In Wolkenhöhen trägt auf Schwingen
Wohl über Wald und über Meer
Den Rittersmann ein Zauberer;
Prinzessin weint im Turm abscheulich,
Doch dient ein brauner Wolf ihr treulich
Den Hexenkessel kann man sehn
Von selber seiner Wege gehn,
Fürst Geizhals überm Golde siechen,
Dort kann man Russlands Steppen riechen!
Dort war auch ich, dort trank ich Met,
Sah grün am Meer die Eiche ragen,
Und mir erzählte manche Sagen
Der weise Kater, wie’s so geht.
A.Puschkin Übers. Johannes von Günther
Немецкий язык может звучать по разному.
И? Представляю, как едва понимающие русский иностранцы фейспалмят, читая переводы на русский с их родных языков.
Наивный. Верно ты мало знаком с материалом. Один товарищ как-то сказал: Всю англосаксонскую литературу создали наши переводчики. Прочти День трифидов в оригинале и в переводе Стругацких. Или вот к примеру:
Идут по дороге орк, гоблин, хоббит и эльф. Навстречу Фродо.
-А чего такие странные?
-Из разных переводов мы.
Тем не менее, наши переводы, в большинстве своем, и есть художественная обработка скупых текстов англосаксов.
А.С.Пушкин на украинском языке
Несколько примеров перевода классической русской поэзии на украинский язык. Замечу, что любой удачный перевод рифмованного стихотворения – это новое поэтическое произведение, поскольку сохранить рифму в буквальном переводе почти невозможно. Когда речь идет о языках неблизких, это оправдано, поскольку нет другого способа познакомить иностранцев с жемчужинами чужой поэзии. Насколько это оправдано для Украины, где, слава богу, школьники до сих пор в состоянии прочитать и понять Пушкина в оригинале – судите сами:
Пушкин «Евгений Онегин»:
«Зима. Радіючи, в ґринджоли Конячку селянин запріг;
По первопуттю через поле Вона чвалає, вчувши сніг;»
( Зима. Крестьянин, торжествуя,
На дровнях обновляет путь;
Его лошадка, снег почуя,
Плетется рысью как-нибудь;)
«Мій дядько чесний без догани,
Коли не жартом занеміг,
Небожа змусив до пошани
І краще вигадать не міг.
Воно й для інших приклад гожий;
Але яка нудота, боже,
При хворім день і ніч сидіть,
Не покидаючи й на мить!
Яке лукавство двоязике —
Напівживого розважать,
Йому подушку поправлять.
Журливо подавати ліки,
Зітхать і думку берегти:
«Коли ж візьмуть тебе чорти!
Ми всі навчались небагато,
Абияк і абичого,
Тож вихованням здивувати
В нас можна легко хоч кого.
Про юнака судці суворі
В загальнім присудили хорі:
Учений, звісно, та педант.
Він зроду любий мав талант
Про будь-що довго не шукати
В розмові гострого слівця,
З ученим виглядом знавця
В поважних справах німувати
І викликати усміх дам
Огнем нежданих епіграм.
Зима. Радіючи, в ґринджоли
Конячку селянин запріг;
По первопуттю через поле
Вона чвалає, вчувши сніг;
Пухнаті краючи рівнини,
Кибитка відчайдушна лине:
Візник сидить на передку
В червонім пасі, в кожушку.
От хлопчик бігає дворовий:
Жучка в санчата посадив,
Себе в коня перетворив;
Сміяться й плакать він готовий:
У пальцях зашпори давно,
А мати лає крізь вікно.
Край лукомор’я дуб зелений,
І золотий ланцюг на нім:
І день і ніч там кіт учений
На ланцюгу кружляє тім;
Іде праворуч — спів заводить,
Ліворуч — казку гомонить.
Дива там: лісовик там бродить,
Русалка на гіллі сидить;
На невідомих там доріжках
Сліди нечуваних страхіть;
Там хатка на курячих ніжках
Без вікон, без дверей стоїть;
В примарах там ліси й долини;
Там на світанні хвиля лине
На берег дикий пісковий,
І тридцять витязів чудових
Із хвиль виходять смарагдових,
І з ними їх ватаг морський;
Там королевич мимоходом
Полонить грізного царя;
Там серед хмар перед народом
Через ліси, через моря
Чаклун несе богатиря;
В темниці там царівна тужить,
А бурий вовк їй вірно служить;
З Ягою ступа там бреде,
Вперед сама самою йде;
Там цар Кощей над злотом чахне;
І я там був, і мед я пив;
Над морем бачив дуб зелений,
При нім сидів, і кіт учений
Своїх казок мене учив.
Одну згадав я: за хвилину
Повім цю казку старовину…
М. Лермонтов, «Белеет парус одинокий»
Одно лише вітрило мрітне
у мрійнім моря маревен.
Чого шукає кругосвітнє
І що лишило там, ген-ген?
Бурхоче вітер, глиб подасться,
І щоглу з свистом натяга.
Гай-гай, воно й не прагне щастя
І не від щастя відбіга.
Під ним проміння блакитнясте.
Над ним одсончин золочин,
А він все рветься в поринасте,
Неначе в бурях є спочин.